Вагініт (кольпіт) — це запальне ураження слизової оболонки піхви, яке супроводжується свербінням, рясними білими виділеннями, почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів.
Це одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань. Найчастіше його виявляють у жінок репродуктивного віку (від 18 до 45 років), а також у дівчаток. Запалення може виникнути внаслідок інфекцій, гормональних змін, алергічних реакцій, переохолодження або впливу інших подразників.
Симптоматика вагініту
Клінічні прояви вагініту можуть відрізнятися залежно від форми, стадії хвороби та наявності супутніх порушень. Часто початкові симптоми виражені слабо, через що жінки не звертаються по допомогу. Однак у гострий період, коли запалення досягає піка, симптоми посилюються.
До основних ознак захворювання належать:
- рясні виділення з піхви (молочні, зеленуваті, густі, пінисті, з різким запахом або без нього);
- сухість піхви (особливо характерна для жінок у менопаузі);
- свербіж і печіння в ділянці зовнішніх статевих органів;
- почервоніння та набряк вульви;
- відчуття дискомфорту та біль у нижній частині живота;
- біль під час статевої близькості;
- печіння при сечовипусканні та часті позиви;
- незначне підвищення температури тіла (до 37–37,5 ℃);
- загальне погіршення самопочуття.
Фахівці наголошують: подібні симптоми можуть супроводжувати інші хвороби сечостатевої системи. До того ж вагініт нерідко поєднується з циститом, цервіцитом та іншими запальними процесами. Саме тому на підставі лише клінічної картини діагноз ставити не можна — обов’язковими є лабораторні аналізи виділень із піхви, а за потреби — додаткові дослідження.
Причини виникнення захворювання
Під специфічним вагінітом розуміють запалення, викликане інфекціями, що передаються статевим шляхом. Проте зараження можливе не лише через контакт з інфікованим партнером. Інфекцію можна підхопити при використанні нестерильних медичних інструментів під час процедур, через спільні предмети гігієни, відвідування громадських басейнів, саун тощо.
До збудників специфічного вагініту належать:
- хламідії;
- гриби роду Candida;
- гонококи;
- трихомонади;
- мікоплазми;
- вірус герпесу та інші патогени.
У більшості випадків вагініт добре лікується за допомогою медикаментів. Схема терапії формується індивідуально, на основі результатів обстеження. Зазвичай застосовують комбінацію системних і місцевих препаратів, зокрема вагінальних свічок.
Комплексне лікування може включати:
- антибіотики (якщо виявлена бактеріальна інфекція), наприклад, Поліжинакс (https://www.add.ua/ua/medicamenti/l/marka_polizhinaks/);
- протигрибкові засоби (при кандидозному ураженні);
- імуномодулятори;
- гормональні препарати (за наявності ендокринних порушень);
- протизапальні ліки;
- пробіотики для відновлення нормальної мікрофлори;
- місцеві засоби — свічки, мазі та сидячі ванночки.
У разі виявлення супутніх хвороб необхідно одночасно зайнятися і їх лікуванням. Можливо, для цього знадобиться участь лікарів суміжних спеціальностей.
Під час курсу терапії важливо дотримуватись низки рекомендацій, зокрема:
- тимчасово утриматись від статевих контактів;
- обговорити стан здоров’я з партнером і порадити йому обстежитися;
- приділяти увагу інтимній гігієні;
- виключити алкоголь;
- відмовитися від куріння;
- дотримуватись дієти (обмежити солоні, гострі та солодкі продукти, надавати перевагу кашам і кисломолочним стравам).
Комплексний підхід до лікування, що включає медикаментозну терапію, зміну способу життя та усунення чинників ризику, допомагає досягти стабільного одужання та запобігти рецидивам.
