Значна частка міжнародного бізнесу – це операції між компаніями однієї групи: поставки товарів, фінансування, роялті, управлінські послуги. Ціни в таких угодах можна встановлювати довільно – і саме це створює ризик штучного перерозподілу прибутку між країнами. Щоб цьому запобігти, в Україні діє спеціальний механізм податкового контролю.
Трансфертне ціноутворення (ТЦУ) – це встановлений законом порядок оцінки господарських операцій між пов’язаними особами для цілей оподаткування. Його мета – забезпечити, щоб ціни в таких угодах відповідали ринковому рівню.
Навіщо це потрібно
Запровадження ТЦУ в Україні пов’язане з імплементацією Плану BEPS – міжнародної ініціативи з протидії розмиванню податкової бази та переміщенню прибутку за кордон. Стаття 39 Податкового кодексу України (ПКУ) закріплює принцип «витягнутої руки»: умови контрольованої операції мають відповідати умовам між незалежними сторонами у зіставних обставинах. Для держави ТЦУ – інструмент захисту податкової бази, для бізнесу – зона підвищеного податкового ризику.
Кого стосуються правила ТЦУ
Правила ТЦУ застосовуються до операцій, що відповідають критеріям контрольованих за статтею 39 ПКУ. Критерії поділяються на три блоки.
Суб’єктний. Контрольованими визнаються операції з пов’язаними особами-нерезидентами, контрагентами з низькоподаткових юрисдикцій, нерезидентами певних організаційно-правових форм, комісіонерами-нерезидентами та постійними представництвами нерезидентів в Україні.
Вартісний. Річний дохід платника перевищує 150 млн грн, а обсяг операцій з одним контрагентом – понад 10 млн грн за звітний рік. Обидва показники мають виконуватися одночасно.
Пов’язаність осіб. З 2025 року поріг володіння корпоративними правами для визнання пов’язаності підвищено до 25%. Додатково запроваджено економічний критерій: якщо дохід резидента від одного нерезидента становить 75% і більше від усіх операцій з нерезидентами та одночасно 50% і більше загального доходу – такі особи визнаються пов’язаними.
Методи ТЦУ
Для перевірки відповідності ціни ринковому рівню в ПКУ передбачено п’ять методів:
- порівняльна неконтрольована ціна,
- ціна перепродажу,
- «витрати плюс»,
- чистий прибуток,
- розподіл прибутку.
Пріоритетний – метод порівняльної неконтрольованої ціни. Якщо його застосування неможливе через відсутність зіставних операцій, обирається інший. Вибір має бути обґрунтований – це один з ключових аспектів, який перевіряє ДПС.
Звітність та документація
Платники, що здійснювали контрольовані операції, щороку до 1 жовтня подають звіт про контрольовані операції – виключно в електронній формі з кваліфікованим електронним підписом. Учасники міжнародних груп компаній (МГК) також подають Повідомлення про участь у МГК.
Документація з ТЦУ надається на запит ДПС протягом 30 календарних днів. Для учасників МГК діє трирівнева модель: локальний файл, глобальний файл та звіт у розрізі країн (Country-by-Country Report) – для груп із консолідованим доходом понад встановлений поріг.
Ризики та штрафи
ДПС застосовує ризикоорієнтований підхід і звертає особливу увагу на збиткові операції, роялті, внутрішньогрупові послуги та фінансування. Типові помилки – неправильна ідентифікація контрольованих операцій, необґрунтований вибір методу та непідтверджені джерела ринкових цін.
Відповідальність за порушення:
- неподання звіту – 300 прожиткових мінімумів;
- неподання документації на запит – 3% від суми КО, але не більше 200 прожиткових мінімумів;
- невключення операцій до звіту – 1% від їхньої суми.
Ризик у сфері ТЦУ виникає там, де компанія запізно аналізує свої операції або обирає метод без достатнього обґрунтування. Чим раніше бізнес проводить внутрішню перевірку та готує аргументацію, тим нижчий ризик донарахувань і спорів. Якщо операції з нерезидентами є частиною вашої бізнес-моделі, залучення профільних консультантів із ТЦУ – це інвестиція у захист бізнесу, а не додаткові витрати.
Детальніше про те, що таке ТЦУ – https://tco-audit.com.ua/ua/Еchto-takoe-transfertnoe-cenoobrazovanie/.
