Справи про злочини, скоєні під час окупації, часто розглядаються за відсутності обвинувачених, які переховуються або залишаються на території Росії. У таких процесах важливе значення мають не лише свідчення потерпілих, а й дотримання судом усіх процедурних вимог.
Одна з таких справ слухається в Харкові та стосується подій, що відбувалися у Куп’янському районі під час російської окупації у 2022 році.
У Харкові одне із засідань зірвалося через бюрократичні перепони
Новини Харкова сьогодні. Суд у Харкові розглядає справу Айнура Шафікова – 28-річного уродженця Башкортостану, громадянина російської федерації – якого обвинувачують у вчиненні воєнних злочинів під час окупації Куп’янського району Харківської області у 2022 році.
Як передає”Думка”, чергове засідання Індустріального райсуду Харкова відбулося 15 вересня.
Шафікову інкримінують злочини за частиною 2 статті 28 та частиною 1 статті 438 КК України – порушення законів і звичаїв війни, вчинені групою осіб за попередньою змовою.
Судове засідання призначене на 15 вересня в Індустріальному районному суді Харкова мало продовжити допит свідків. Однак засідання не відбулося через бюрократичну перешкоду: відсутнє офіційне підтвердження про публікацію оголошення про виклик Шафікова у «Урядовому кур’єрі» та на сайті суду. Без цього повідомлення заочний судовий розгляд за законодавством не може відбуватися.
Суддя Сергій Шевченко заявив, що оголошення має бути розміщене, і після цього буде відома дата наступного засідання.
Слідчі інкримінують Шафікову два основні епізоди.
Перший – незаконний обшук і залякування сім’ї потерпілого Сергія Буніна. У квітні 2022-го російські військові у масках провели обшук на подвір’ї Буніних, заявивши, що шукають табельну зброю племінниці. Обшук тривав близько 30 хвилин, особисті речі перевернули, але нічого не знайшли. Бунін говорить, що Шафіков погрожував йому, одного разу ударив прикладом автомата. Другий раз “слідчі” приходили до будинку Буніна вже з металошукачем, щоб обстежити території подвір’я, однак окупанти все одно нічого не знайшли.
Другий – імітація розстрілу та використання дитини як «товару». Подія сталася із Григорієм Ж. та його родиною у Шевченківській громаді.
Під час пересування на Великдень 2022 року вони їхали з дружиною та 3-річною донькою, коли на блокпосту один із солдатів (не сам Шафіков, але з його групи) побачив дитину і запропонував «забрати її», нібито щоб вона «дружила» із його сином в Росії.
Потерпілому пропонували гроші у рублях, однак він відмовив. Після цього до потерпілого додому приїхали окупанти. Вони здійснили імітацію розстрілу: вивели потерпілого на двір, через дорогу, стрілець перезарядив автомат та пересмикнув затвор, створивши ілюзію, що готовий вистрілити. Злочин скоїв Шафіков, його упізнали.
Наразі слідство не встановило місцезнаходження Шафікова, невідомо, чи він живий. Також триває розслідування щодо інших учасників злочинів. Якщо вина буде доведена, йому загрожує до 12 років ув’язнення.
Як у справах про воєнні злочини формують доказову базу
У провадженнях щодо порушення законів і звичаїв війни суд може оцінювати різні види доказів у сукупності. Це можуть бути показання потерпілих і свідків, матеріали огляду місця події, медичні документи, висновки експертів, фото- та відеозаписи, а також дані, які допомагають встановити особу військовослужбовця і його роль у конкретних діях.
Окремо перевіряється, наскільки послідовними є свідчення, чи узгоджуються вони з іншими матеріалами та чи можна надійно пов’язати обвинуваченого з описаним епізодом. Сам факт повідомлення про підозру або висунення обвинувачення не означає доведеності вини – остаточну оцінку доказам надає суд у вироку.
Які докази можуть мати значення у справі про воєнний злочин
Для різних епізодів потрібні різні підтвердження. Свідчення можуть описувати обставини події та поведінку військових, документи – наслідки для потерпілих, а цифрові матеріали – час, місце або послідовність подій. Жоден окремий вид доказів не визначає результат справи автоматично.
| Вид матеріалу | Що може підтверджувати | Що додатково перевіряють |
|---|---|---|
| Показання потерпілих | Обставини погроз, обшуку, утримання або іншого поводження | Послідовність розповіді та узгодженість з іншими даними |
| Показання свідків | Присутність військових, перебіг події та дії окремих осіб | Можливість свідка сприймати подію і впізнати учасників |
| Медичні документи та експертизи | Тілесні ушкодження або наслідки пережитого насильства | Час, причина та зв’язок ушкоджень із конкретним епізодом |
| Фото-, відео- та цифрові матеріали | Місце, час, обстановку або окремі дії учасників | Походження матеріалу, його цілісність і достовірність |
| Матеріали огляду та інші документи | Стан місця події, пошкодження, вилучені предмети й обставини розслідування | Належність матеріалів до конкретного кримінального провадження |
У справах, де події відбувалися під час окупації, збір доказів може бути ускладнений доступом до території, зміною обстановки та неможливістю швидко допитати всіх очевидців. Тому для суду важливо не лише отримати свідчення, а й перевірити спосіб їх отримання та зв’язок із конкретним обвинуваченим.
Якщо матеріали містять дані про кількох можливих учасників, слідство має встановлювати роль кожного з них окремо. Участь у спільній групі сама по собі не замінює з’ясування конкретних дій, які ставлять особі у провину.
Інформацію про подальші засідання та процесуальні рішення варто перевіряти в офіційних повідомленнях суду й у Єдиному державному реєстрі судових рішень, якщо відповідні документи доступні з урахуванням установлених законом обмежень.
Суд у Харкові над російським окупантом: відповіді на важливі запитання
Чому суд окремо перевіряє факт публікації виклику обвинуваченого?
Таке повідомлення є частиною процедури виклику особи до суду, особливо коли її місцезнаходження невідоме або вона перебуває поза межами України. Підтвердження публікації дає змогу суду перевірити, чи виконані необхідні умови для подальшого розгляду без присутності обвинуваченого.
Чи означає відсутність обвинуваченого, що суд не може досліджувати докази?
Це залежить від того, чи дотримані передбачені законом умови для розгляду справи за його відсутності. Суд має забезпечити належну процедуру та можливість перевірити докази, а конкретне рішення щодо формату розгляду ухвалюється в межах кримінального процесу.
Хто може повідомити слідство про нові обставини у справі?
Інформацію можуть надавати потерпілі, очевидці та інші особи, яким відомі обставини події або місцезнаходження документів, записів чи інших матеріалів. Такі відомості передаються правоохоронним органам у встановленому порядку, після чого їхню належність і достовірність мають перевірити.
Де шукати інформацію про наступне засідання?
Орієнтуватися слід на офіційні повідомлення відповідного суду та доступні записи в державних судових інформаційних ресурсах. Дата може бути змінена, тому перед відвідуванням суду важливо перевірити найновіше повідомлення.
